СТРІМКИЙ РІСТ РОЗДРІБНИХ ЦІН НА ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛЬНЕ НЕ МОЖЕ БУТИ ПОЯСЕНИЙ ІНШИМИ ОБСТАВИНАМИ НІЖ УЗГОДЖЕНОЮ ПОВЕДІНКОЮ СУБ’ЄКТІВ

Такий висновок Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтримано Вищим господарським судом України в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Х» (м. Харків).

Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.14 дії, зокрема, ТОВ «Фортуна Х» були кваліфіковано за ознаками ч.3 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до яких антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Зазначеним рішенням АМКУ було встановлено вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, а саме антиконкурентна узгоджена поведінка (схожі дії) суб’єктів господарювання на ринку роздрібної реалізації дизельного пального у межах певних територій.

В обґрунтування даного рішення, Харківське тервідділення АМКУ посилалось на аналіз цінової поведінки суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ «Фортуна Х», у справі у відповідних територіальних межах, у результаті здійснення якого встановлено стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації дизельного пального, яке почалося з 11.08.14 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок.

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фортуна Х», виходив із того, що надані до суду докази на підтвердження причин впливу на формування цін свідчать про стрімке збільшення цін, як на зовнішньому так і на внутрішньому ринках. Зміна цін постачальниками за період з 11.08.14 по 29.08.14 стала підставою для вимушеної необхідності підняття цін ТОВ «Фортуна Х» для здійснення витрат на закупівлю нафтопродуктів, що свідчить про наявність об’єктивних причин у товариства для підвищення вартості пального на роздрібному ринку нафтопродуктів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом було зазначено, що підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, могли б існувати суб’єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків, і таким чином впливали б на рівень цін на ринку.

Цінове змагання один з одним входить до кола основних принципів конкуренції. Проте суб’єкти роздрібного ринку реалізації дизельного пального, вчиняючи антиконкурентні узгоджені дії, не несли витрат, пов’язаних з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту, та, як результат таких дій, нівелювали ризики витрат, пов’язані з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку у частині ціноутворення, тобто спотворили основний принцип конкуренції.

При цьому, обмеження конкуренції полягало у тому, що зазначенні суб’єкти господарювання не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни на дизельне пальне, оскільки незважаючи на те, що мали можливість не підвищувати роздрібні ціни до реалізації залишків, закуплених раніше, все одно їх підвищили, а тому обмежили конкуренцію між собою, що спростовує доводи про відсутність схожих дій на ринку роздрібної реалізації дизельним пальним для обмеження конкуренції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України 11.10.2016 погодилась з висновками суду апеляційної інстанції.

Рекомендовані публікації

Додати коментар