Уряд схвалив перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес. Що це за документ та чому він може призвести до спотворення економічної конкуренції?

Уряд схвалив перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес. Що це за документ та чому він може призвести до спотворення економічної конкуренції?

Нещодавно Кабінет Міністрів України схвалив постанову від 23.05.2018 № 420, якою затвердив перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес. Цю постанову прийнято на виконання положень Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (Закон), який у свою чергу було прийнято на виконання міжнародних зобов’язань України (зокрема, перед Європейським Союзом). Ці зобов’язання стосувалися впровадження в Україні дієвої системи моніторингу допомоги, яку держава надає підприємництву, та контролю за впливом такої допомоги на конкуренцію.

Впровадження в дію Закону передбачає зміну ідеології надання в Україні державної допомоги для бізнесу. Зокрема, однією з основних про-європейських змін у наданні державної допомоги підприємцям, впроваджених Законом, є принцип попереднього контролю. Тобто ще до того, як будь-який з державних органів прийме рішення про надання тієї чи іншої державної допомоги, проект такого рішення має пройти перевірку в Антимонопольному комітеті України, який має з’ясувати, чи не зашкодитиме надання такої державної допомоги конкуренції. Державна допомога, яку АМКУ визнає недопустимою для конкуренції, опиняється поза законом та не може бути надана.

Як і будь-яке правило, Закон містить низку виключень зі сфери застосування. Зокрема, дія Закону не поширюється на підтримку господарської діяльності, пов’язаної з наданням послуг щодо задоволення особливо важливих загальних потреб громадян та які не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки. Саме таку діяльність прийнято називати послугами, що становлять загальний економічний інтерес (ПСЗЕІ).

Навіщо ж Кабміну затверджувати їх перелік? Справа в тому, що статтею 3 Закону визначено, що перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлює Кабінет Міністрів України. Це означає, що фактично Кабмін наділено повноваженнями в ручному режимі визначати види господарської діяльності, на які дія Закону не поширюється.

Варто зазначити, що саме ці положення Закону, які можуть стати шпариною для уникнення контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію, ідуть в розріз з підходами, які застосовуються в ЄС.

Так, у нашому випадку ми маємо чітко визначений, вичерпний перелік видів діяльності, які за рішенням Кабміну виведено зі сфери дії Закону. При цьому, Кабмін не обмежений у розширенні переліку на власний розсуд. Підстави, або ж будь-які критерії для включення того чи іншого виду діяльності до Переліку (якщо вони взагалі існуватимуть) залишаться невідомими.

Натомість Європейська Комісія застосовує інший, більш універсальний та прозорий механізм ідентифікації ПСЗЕІ, випробуваний практикою та часом.

В ЄС не має єдиного акту, який визначає перелік ПСЗЕІ. Однак у Повідомленні Комісії щодо застосування правил державної допомоги Європейського Союзу до компенсації, що надається за надання послуг загального економічного інтересу (далі – Повідомлення) закріплено критерії та умови, за дотримання яких компенсація за надання ПСЗЕІ не становитиме державної допомоги. Раніше ці критерії були сформовані у Рішенні Суду ЄС (справа Альтмарк).

Відповідно до Рішення у справі Альтмарк, компенсація витрат на надання ПСЗЕІ, не становить державну допомогу суб’єктам господарювання, якщо одночасно задовольняються чотири критерії:

1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов’язання щодо надання таких послуг, а послуги повинні бути чітко визначені;

2) методика, за якою розраховується розмір компенсації, повинна бути визначена заздалегідь об’єктивним та прозорим способом, з метою уникнення надання суб’єкту господарювання економічних переваг порівняно з конкурентами;

3) компенсація не повинна перевищувати розмір, необхідний для покриття усіх або частини витрат, понесених внаслідок виконання зобов’язань з надання послуг, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за виконання таких послуг;

4) у випадку якщо суб’єкт господарювання, який надає послуги, обирається не шляхом проведення конкурентної процедури публічних закупівель, яка б дозволила обрати пропозицію з найнижчою ціною послуг, тоді рівень компенсації визначається, ґрунтуючись на аналізі витрат, які є типовими для суб’єкта господарювання, який зміг би надавати такі послуги, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку.

Як бачимо, ці чотири універсальні критерії можуть бути застосовані до будь-якого виду діяльності. Якщо усі чотири критерії дотримано – така державна підтримка не є державною допомогою та може надаватися без потенційної шкоди для конкуренції. В іншому разі маємо справу з державною допомогою, яку через потенційну шкоду для конкуренції може бути надано лише після попереднього отримання позитивного рішення від АМКУ.

Повертаючись до Постанови Кабміну № 420 (у поєднанні з положеннями статті 3 Закону), можна констатувати, що цю Постанову може бути використано як інструмент для виведення фактично будь-якого виду діяльності з під сфери застосування Закону. Все що для цього потрібно – внести зміни до Постанови, включивши до існуючого переліку ПСЗЕІ потрібний вид діяльності. Такі зміни до Постанови можуть бути внесені навіть без згоди/відома АМКУ, який Законом визначено Уповноваженим органом з питань державної допомоги суб’єктам господарювання.

Європейські експерти, а також представники АМКУ неодноразово зазначали, що положення Закону щодо ПСЗЕІ у чинній редакції є істотною невідповідністю Закону європейським джерелам права. За певних обставин, застосування цих положень може призвести як до спотворення конкуренції в наслідок надання суб’єктам господарювання необґрунтованої та неефективної державної допомоги, а також мати наслідком невиконання Україною міжнародних зобов’язань щодо заборони державної допомоги, яка обмежує економічну конкуренцію.

Тож Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» потребує внесення змін, зокрема, в частині врегулювання питань визначення належності господарської діяльності до послуг, що становлять загальний економічний інтерес. Чи вдасться Комітету переконати Кабінет Міністрів та Верховну Раду у необхідності внесення таких змін до Закону та чи Стане постанова від 23.05.2018 № 420 способом уникнення вимог Закону – покаже час.

 

Євген Дудник

Керівник напрямку з питань державної допомоги ЮФ «ADS Legal Group»

Також цей матеріал опубліковано в рубриці боги на “Українському бізнес ресурсі”

Рекомендовані публікації

Додати коментар