Вищий господарський суд підтримав висновки АМКУ щодо подання Укрсиббанком інформації на вимогу в неповному обсязі

Вищий господарський суд України 25.07.2017 року задовольнив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України та скасував Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі за позовом публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 27.09.2016 року дії публічного акціонерного товариства “УКРСИББАНК” було визнано порушенням, передбаченими пунктом 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу голови Антимонопольного комітету України від 08.02.2016 № 20-26.13/01-1161 у встановлений ним строк. За зазначене порушення на ПАТ “УКРСИББАНК” накладено штраф у розмірі 82 600 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 було задоволено апеляційну скаргу “УКРСИББАНК”; рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним рішення АМКУ; з АМКУ стягнуто на користь банку 1 378 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 516 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Проте, за результатами розгляду касаційної скарги АМКУ Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з урахуванням такого.
Суб’єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов’язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Як зазначає ВГСУ, не можна погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що “норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” більш повно і точно регулюють порядок та обсяг розкриття банківської таємниці на вимогу Антимонопольного комітету України”, а тому нібито норми статті 62 названого Закону та Правил “слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22Закону України “Про Антимонопольний комітет України”.
Адже “повнота і точність регулювання” по-перше, в даному разі є поняттям суб’єктивним і допускає множинність його розуміння й тлумачення, по-друге, вони не є критерієм оцінки співвідношення законодавчих приписів як “загальних” і “спеціальних”. Натомість таким критерієм у цьому випадку слід вважати регулювання спірних правовідносин у даній конкретній справі саме нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, які відтак і виступають спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів про банківську таємницю (а не навпаки, як помилково вважав апеляційний господарський суд).

Поряд з тим, Вищим господарським судом України не прийнято посилання ПАТ “УКРСИББАНК” на лист НБУ від 30.05.2016 № 18-0005/45625, в якому зазначається, що розкриття банківської таємниці, в тому числі на вимогу АМКУ, здійснюється в обсязі, визначеному статтею 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, і що лише за рішенням суду або за згодою клієнта може бути розкрита особа/особи контрагента та інша інформація.
ВГСУ зазначив, що відповідний лист не є нормативно-правовим актом та не має обов’язкового характеру для, зокрема, господарського суду у вирішенні даного спору, а відображає правову позицію, яка в даному разі не узгоджується з наведеними приписами Закону України “Про Антимонопольний комітет України”.

Рекомендовані публікації

Додати коментар